Дата народження (день і рік): 16.09.1947
Вік: 76
Місце народження: Хмельницький
Знак зодіаку: Діва
Сім’я:
Дружина – Ірина Попова.
Діти – Олександр, Дмитро.
Вікіпедія: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%86%D0%BA%D0%BE%D0%B9,_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Генерал авіації, народний депутат, доктор економічних наук, віце-президент РФ – ці регалії належать одній людині – Олександру Руцькому.
Ранні роки
Життєпис Руцького з дитинства пов’язаний з армією. Його батько – професійний військовий танкіст, який брав участь у Великій Вітчизняній війні, мати працювала у сфері обслуговування. Через роботу батька, родина Руцьких багато подорожувала по країні, переїжджаючи з місця на місце. Окрім Олександра, в сім’ї виростали ще два сина.
Цікаво!
За національністю мати Олександра Володимировича – єврейка.
Олександр непогано вчився в школі, але після закінчення 8 класів він перейшов на вечірнє навчання, щоб поєднувати навчання з роботою. В місцевому аероклубі молодий чоловік працював механіком.
Олександр Руцький у молодості
У 1964 році в кар’єрі батька Олександра Руцького настали кардинальні зміни, він звільнився в запас і прийняв рішення переїхати в рідний Львів. Тут майбутній політик підрабатував на авіаційному заводі, через 2 роки його забрали до армії.
Військова кар’єра
Ще під час проходження строкової служби Олександр Володимирович вирішує залишитися в армії. Будучи сержантом, він виїжджає в Барнаул, щоб вступити в авіаційне училище. Через 4 роки він стає професійним пілотом. Протягом наступних шести років Руцький служить у Борисоглебську, потім вступає до Воєнно-повітряної академії імені Ю. А. Гагаріна. Це дозволило Руцькому в найближчий час відправитися до складу радянських військ в Німеччину і зайняти там посаду командуючого. Завдяки своїй виконавчості і перфекціонізму, Олександр Володимирович заробив славу строгого начальника, якому не сміли протирічити підлеглі.
Талановитого військового помітив начальницький склад і незабаром Руцький відправляється в Афганістан. Він брав участь у бойових діях та здійснив близько 480 вильотів. Однак удача не завжди була на боці льотчика, у 1986 році черговий його вильот майже закінчився трагедією. В пілотований Олександром літак потрапила ракета, чоловік встиг дотягнути горіщу машину до місця дислокації радянських військ, після чого катапультувався. Пораненого пілота доставили до лікарні, де лікарі поставили йому байдужий діагноз: перелом хребта.
Олександр Руцький зі своїми соратниками в Афганістані на тлі Су-25
Олександр дивом залишився живий, лікарі були впевнені, що він більше не зможе ходити, однак менш ніж через 2 місяці хоробрий пілот вже сам встав. Значно, що Руцький навіть зміг знову повернутися до кар’єри льотчика, успішно пройшовши медичну комісію. Він знову повертається в Афганістан, де здійснює ще 100 вильотів, більша частина з яких проводиться вночі. У одному з таких вильотів літак Руцького був збитий. Чоловік встиг катапультуватися і навіть якийсь час ховався в горах, але був виявлений ворогами місцевою мешканкою.
Цікаво!
Коли пакистанці зрозуміли, що від Руцького не вийде витягнути ніяких відомостей, вони вирішили обміняти його на свого земляка, обвинуваченого в шпигунстві. Так, Олександр невдовзі знову опинився на батьківщині, за заслуги перед вітчизною його удостоїли медалями та орденами.
Політична кар’єра
У політичному житті країни Олександр Володимирович вперше з’явився в 1989 році, коли підприємав спробу висунутися у народні депутати СРСР. Але перший кекс виявився комом, Руцького за голосами обігнав Логунов. Проте неудача ніяк не вплинула на наміри льотчика, через рік він підприємав ще одну спробу, яка була більш успішною.
Олександр Руцький з Борисом Єльциним
У 1991 році Руцький зайняв престижну посаду віце-президента Єльцина. Після розпаду Союзу Олександр Володимирович став головою по аграрній реформі, але в 1993 році його зняв з посади Борис Єльцин. Не очікуючи такого підвоху від вірного товариша, Руцький намагався через суд відновити попередні повноваження та досягнув справедливості.
Під час штурму Білого будинку Олександр виголосив промову про необхідності збройних стачок та безладів на вулицях країни. Пізніше його затримали і відправили в Лефортово, де Руцький провів цілий рік.
Вийшовши з слідчого ізолятора, Руцькому запропонували крісло губернатора Курської області, цю посаду він займав з 1996 року по 2000 рік. Коли політик вирішив повторно балотуватися на посаду губернатора, йому було відмовлено. Причиною цьому послужило приховування інформації про доходи та особисте майно.
У 2015 році колишній летчик став членом ради “Єдиної консультативної служби”. Через рік підприємав спробу балотуватися в депутати.
Коли Олександру Володимировичу виповнилося 70 років, він ухвалив рішення відійти від державних справ та присвятити себе родині.
Особисте життя
Не меншими пригодами відрізняється і особисте життя Руцького. Перший шлюб політика був укладений у 1969 році, його обранкою стала Неля Чурікова. Але ці стосунки не тривали довго, через 5 років пара розійшлася. У цьому шлюбі у Руцького з’явився син Дмитро. Спочатку старший нащадок Руцького міркував піти по слідах відомого батька і навіть вступив до авіаційного училища. Але все через рік молодий чоловік був списаний за станом здоров’я. Тоді Дмитро вирішив піти у бізнес. Зараз молодий чоловік займає посаду генерального директора управляючої компанії, керує аптекою. Він давно й міцно одружений, в сім’ї виростає двоє дітей.
Другою дружиною Олександра Володимировича стає небезпечна в світі моди Людмила Новікова. Дівчина в той час була головою компанії “Вали-мода” та дизайнером модного одягу. У 1979 році в молодій сім’ї народився син Олександр. Хлопець вчився у Суворовському училищі, закінчивши яке вступив в університет на фінансовий факультет.
Олександр Руцький з другою дружиною Людмилою Новіковою
Шлюб Руцького та Новікової неприсвяченій в життя сім’ї здав
